Кримське товариство "Україна-Світ"

Україна отримала копії унікальних робіт Тараса Шевченка від Росії

Admin — Tue, 06 Nov 2012 15:31:41 GMT

Марія Литвинова

Росія передала Україні копію раніше невідомих творів поета Тараса Шевченка.

Україна отримала копії унікальних робіт Тараса Шевченка від Росії.

Так, український прем'єр Микола Азаров отримав із рук керівника російського агентства у справах СНД і гуманітарного співробітництва Костянтина Косачева рукописи віршів Великого Кобзаря російською мовою і кілька його малюнків, повідомляє Департамент інформації та комунікацій Секретаріату КМУ.

«Великий поет Тарас Шевченко писав на двох мовах, тому його спадщина однаково цінна для наших держав», ― сказав Косачев, передаючи презент, і запропонував сприяння в організації підготовки виставок до ювілею Кобзаря в Україні.

Азаров підтримав російського чиновника, зазначивши, що творчість Шевченка об'єднує Україну і Росію, і привітав участь Росії у святкуванні 200-річчя Тараса Шевченка.

У рамках майбутнього ювілею, який Україна відсвяткує в 2014 році, Росія надасть архівні документи, що зберігаються на її території.

Раніше, в лютому 2012 року, уряд Москви демонтував у російській столиці пам'ятник Тарасу Шевченку біля готельного комплексу «Україна», встановлений в 1964 році, з метою його реставрації в рамках спільного святкування 200-річчя з дня народження поета. Відновлювальні роботи будуть завершені до 2014 року, наголошувалося в повідомленні прес-служби МЗС України.

Джерело

________________

Читайте також:

Рік 2014-й буде роком Тараса Шевченка

З 15 січня 2013 року Україна почне головування в ОБСЄ

Admin — Tue, 06 Nov 2012 12:25:32 GMT

За словами міністра, Україна почне своє головування юридично з 1 січня 2013 року, але офіційно ― з 15 січня, після того, як у Відні, де розташована штаб-квартира ОБСЄ, відбудеться урочисте відкриття.

Раніше Президент української держави Віктор Янукович окреслив основні завдання головування країни в європейській організації.

«Мирне врегулювання та попередження конфліктів ― пріоритетне завдання українського головування в ОБСЄ. Ми будемо робити упор у вирішенні тривалих конфліктів на європейському просторі та реагувати на загрози безпеці, зокрема, енергетичні», ― заявив у своєму виступі на пленарному засіданні Генасамблеї ООН Янукович.

У свою чергу, ОБСЄ чекає від України показати приклад: звільнити політичних ув'язнених.

«Парламентська асамблея ОБСЄ вимагає в Монакській декларації звільнити всіх політв'язнів і очікує від країн виконання стандарту в галузі прав людини, встановленого в ОБСЄ», ― наголошується на сайті організації.

__________

Джерело

У рамках кінофестивалю " Молодість" пройде конкурс українського повнометражного кіно

Admin — Tue, 02 Oct 2012 16:43:13 GMT

На Міжнародному 42-му кінофестивалі " Молодість", який відбудеться в Києві з 20 по 28 жовтня, пройде національний конкурс українського повнометражного кіно.

Про це в інтерв'ю ZN.UA повідомив директор фестивалю Андрій Халпахчи.

"Якщо говорити про особливості майбутнього фестивалю, то все-таки ми помітно розширюємо в нім вітчизняну складову. Так, фестиваль міжнародний. Але місце України в нім має бути позначене яскраво, помітно", - сказав Халпахчи.

"У нас буде повноцінний конкурс українського повнометражного кіно. Якщо раніше була "Панорама українського кіно", то тепер це окремий національний конкурс. Безумовно, це молоде кіно, нові імена, нові погляди - на життя, на мистецтво", - додав він.

Передбачається, що жюрі конкурсу очолить керівник компанії Star Media Влад Ряшин. "Він активно займається молодими режисерами. Випробовує їх в телевізійних проектах. І, мені здається, йому буде цікаво придивитися до перспективних українських кінематографістів", - відмітив Халпахчи.

Сьогодні вручать літературні премії імені Олеся Гончара

Admin — Tue, 03 Apr 2012 18:21:51 GMT

3 квітня о 15-й годині в приміщенні Національної спілки письменників України відбудеться вручення літературної премії імені Олеся Гончара, засновниками якої є Міністерство культури України і Національна спілка письменників України.

Цього року, за повідомленням сайту Міністерства культури України, лауреатом літературної премії імені Олеся Гончара став письменник Геннадій Щіпковський (Щипківський) за трилогію «Товтри».

Також відбудеться вручення міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара, заснованої німецькими меценатами письменницею Тетяною Куштевською, підприємцем Дітером Карренбергом та Національною спілкою письменників України.

Лауреатами міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара 2012 року стали:

— у номінації «Проза» – Тетяна Троїцька за роман «Аквамарин для Водолеї», Марина Троян за роман «Збій»;

— у номінації «Мала проза» – Люцина Хворост за цикл оповідань «Шукайте свою подорож», Геннадій Горовий за повість для дітей «Дзелень-світ»;

— у номінації «Поезія» – Мирослав Лаюк за збірку поезій «Осоте!», Людмила Дядченко за збірку «Плата за доступ»;

— у номінації «Літературознавче дослідження про О.Гончара» – Валерія Олондарь за літературознавче дослідження «Сила слова Олеся Гончара»;

— у номінації «Публіцистика» – Валентина Гальянова за цикл публіцистичних етюдів «Химеросховище», Марина Єщенко за збірку публіцистичних портретів «ЖиттЯ моЄ!!!».

Спільну разом із Фондом захисту пам’яток культури ім. О.Гончара (заохочувальну) премію отримає Юлія Нестерова за збірку поезій «Сотворіння».

Рідна країна

УПЦ (МП) привезе до Києва Благодатний вогонь

Admin — Tue, 03 Apr 2012 14:18:19 GMT

УПЦ (МП) привезе до Києва Благодатний вогонь

3 квітня 2012, 17:07

Делегація УПЦ (МП) на чолі із головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків архиєпископом Бориспільським Антонієм (Паканичем) 14 квітня спеціальним рейсом з Єрусалима привезе Благодатний вогонь із храму Гробу Господнього.

За повідомленням офіційного сайту УПЦ (МП), зустріч Благодатного вогню відбудеться у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Під час очікування сходження вогню, на великому екрані, встановленому на площі перед Успенським собором, транслюватиметься документальний фільм «Пасха» виробництва Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Початок Пасхального Богослужіння на площі перед Успенським собором Лаври 14 квітня о 23.30.

Джерело

Рік 2014-й буде роком Тараса Шевченка

Admin — Sun, 11 Mar 2012 14:18:19 GMT

09 березня 2012 | 13:46

Президент В. Янукович запропонував оголосити 2014-й рік роком великого сина України Тараса Шевченка.

Про це заявив президент в рамках свого виступу в Каневі – випадково 198-ой річниці з дня народження великого Кобзаря.

Президент додав, що особа видатного Т. Шевченко ще не була до кінця оцінена по гідності, і 200-ліття з дня появи на світ поета і громадського діяча необхідне відсвяткувати не так, як зазвичай.

Глава держави запропонував відзначати дане свято протягом всього 2014 року.

Більш того, для святкування слід залучити засоби бізнесу, а не лише державні. Адже належить ще відреставрувати безліч музеїв ім. Т. Шевченка, і зробити багато що інше.

На все державних коштів, зрозуміло, не вистачить – додав президент.

Джерело

Остап Ступка зіграє Тараса Шевченка в новому фільмі

Admin — Sun, 11 Mar 2012 13:07:29 GMT

Про Тараса Шевченка збираються зняти новий фільм, головну роль в якому виконає Остап Ступка.

На даний момент у фільму є лише сценарій. Його автором став письменник Олександр Денісенко, син режисера Володимира Денисенко.

Також благодійниками виділено 120 тис. гривень на створення фільму.

Кіно за сценарієм Олександра Денисенко представлять через два роки - до двохсотліття з дня народження українського класика.

Сценаристи обіцяють, що Шевченка покажуть без пафосу. Повідомляється, також, що новий фільм буде і детективом, і мелодрамою одночасно.

У картині мова піде про період заслання поета.

По матеріалах УНН

Схожі теми:

198 років з дня народження видатного українського поета, прозаїка і художника Тараса Григоровича Шевченка.

Admin — Fri, 09 Mar 2012 22:27:54 GMT

Тарас Григорович Шевченко

(1814 — 1861)

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.

Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.

1822р. батько віддав його "в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії "А. О. Козачковському” Шевченко згадував, як він школярем списував у бур'янах у саморобний зошит вірші Сковороди та колядку "Три царіє со дари”.

Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був "школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв "сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця.

Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту. Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним "на комнатного живописца”.

Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого.

Це справді художня натура. Ці риси "незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”.

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету. Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.

1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко.

Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини "Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), "Циганка-ворожка” (1841), "Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети).

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші "Причинна” і "Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належність останнього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі "Ластівка”. Але ще до виходу "Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — "Кобзар”.

Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча "Кобзар” містив лише вісім творів ("Думи мої, думи мої”, "Перебендя”, "Катерина”, "Тополя”, "Думка”, "До Основ'яненка”, "Іван Підкова”, "Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Враження, яке справили "Кобзар” і твори, надруковані в "Ластівці”, підсилилося, коли 1841р. вийшла історична поема Шевченка "Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.).

Поема присвячена Коліївщині — антифеодальному повстанню 1768р. на Правобережній Україні проти польської шляхти. Вона пройнята пафосом визвольної боротьби, містить алюзії, що допомагали читачеві усвідомити її сучасний соціально-політичний підтекст. Не випадково в умовах революційної ситуації в Росії "Гайдамаки” опубліковано 1861р. в російському перекладі в журналі "Современник”.

Критичні відгуки на "Кобзар” і "Гайдамаків” були, за окремими винятками, позитивними. Майже всі рецензенти визнали поетичний талант Шевченка, хоча деякі з консервативних журналів докоряли поетові, що він пише українською мовою ("Сын Отечества”, "Библиотека для чтения”). Особливо прихильною була рецензія на "Кобзар” у журналі "Отечественные записки”, критичним відділом якого керував В. Бєлінський.

Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше усвідомлює своє поетичне покликання. 1841р. він пише російською мовою віршовану історичну трагедію "Никита Гайдай”, з якої зберігся лише уривок. Згодом він переробив її у драму "Невеста” (зберігся фрагмент "Песня караульного у тюрьмы”).

1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою "Слепая”. Того ж року створює історичну поему "Гамалія” (вийшла окремою книжкою 1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико-побутова драма "Назар Стодоля” (написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У 1844 — 1845 рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії в Петербурзі.

1844р. вийшло друге видання "Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як "мужицький поет” і поет-патріот.

Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів "Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом "трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).

Період "трьох літ” — роки формування художньої системи зрілого Шевченка. Його художню систему характеризує органічне поєднання реалістичного і романтичного начал, в якому домінуючою тенденцією стає прагнення об'єктивно відображати дійсність у всій складності її суперечностей.

У ці й наступні роки поет пише і реалістичні твори ("Сова”, "Наймичка”, "І мертвим, і живим...”), і твори, в яких реалістичне начало по-різному поєднується з романтичним ("Сон”, "Єретик”), і твори суто романтичні ("Великий льох”, "Розрита могила”, історичні поезії періоду заслання). Таке співіснування романтизму й реалізму в творчості зрілого Шевченка є індивідуальною особливістю його творчого методу. Художній метод Шевченка — цілісний і водночас "відкритий”, тобто поет свідомо звертався до різних форм художнього узагальнення й різних виражальних засобів відповідно до тих завдань, які розв'язував.

Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками (зокрема, з М. Максимовичем, В. Білозерським, П. Кулішем, В. Забілою, О. Афанасьєвим-Чужбинським, братом засланого декабриста С. Волконського — М. Рєпніним, з колишнім членом "Союзу благоденства” О. Капністом, майбутнім петрашевцем Р. Штрандманом та ін.).

На Україні Шевченко багато малював, виконав ескізи до альбому офортів "Живописна Україна”, який задумав як періодичне видання, присвячене історичному минулому й сучасному народному побуту України. Єдиний випуск цього альбому, що вважається першим твором критичного реалізму в українській графіці, вийшов 1844р. у Петербурзі.

На Україні Шевченко написав два поетичних твори — російською мовою поему "Тризна” (1844р. опублікована в журналі "Маяк” під назвою "Бесталанный” і того ж року вийшла окремим виданням) і вірш "Розрита могила”. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему "Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори "Єретик”, "Сліпий”, "Наймичка”, "Кавказ”, "І мертвим, і живим...”, "Холодний яр”, "Як умру, то поховайте” ("Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми "Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву "Три літа”.

1846р. створює балади "Лілея” і "Русалка”, а 1847р. (до арешту) — поему "Осика”. Тоді ж він задумує нове видання "Кобзаря”, куди мали увійти його твори 1843 — 1847 рр. легального змісту. До цього видання пише у березні 1847р. передмову, в якій викладає свою естетичну програму, закликає письменників до глибшого пізнання народу й різко критикує поверховий етнографізм і псевдонародність. Видання це не було здійснене через арешт поета.

Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду "трьох літ” мали безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.

Революційні твори з відібраного при арешті альбому "Три літа” стали головним доказом антидержавної діяльності Шевченка (його належність до Кирило-Мефодіївського товариства не була доведена). "За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” його призначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку Микола І дописав: "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”. Були заборонені й Шевченкові книжки.

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. Почалися місяці принизливої муштри. В Оренбурзі поет познайомився зі своїми земляками Ф. Лазаревським і С. Левицьким, які стали його друзями й допомагали йому на засланні, в Орській кріпості — з польськими політичними засланцями І. Завадським, С. Крулікевичем, О. Фішером та ін. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних "захалявних” зошитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850р. він переписав ці "невільницькі” поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву "Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21 твір.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Косарал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70 поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. За проханням Бутакова Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції, де він написав 12 поезій. Там потоваришував з польськими засланцями (зокрема, з Бр. Залеським) та штабс-капітаном К. Герном, який попередив Шевченка про наступний обшук і допоміг зберегти "Малу книжку”.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність тільки незадовго до звільнення (друга редакція поеми "Москалева криниця”). Проте, в ті роки він малював, написав кілька повістей російською мовою і розпочав щоденник.

У Новопетровському укріпленні Шевченко створив, зокрема, серію викривальних малюнків "Притча про блудного сина”, яка є одним із найвищих здобутків критичного реалізму в мистецтві середини XIX ст. Загалом же, всупереч царській забороні малювати (але з негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен. Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.

Тільки співчуття таких гуманних людей, як комендант укріплення А. Маєвський та його наступник І. Усков, дещо полегшувало становище безправного солдата-засланця. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

У роки заслання Шевченко, як і раніше, працює в різних поетичних жанрах. Він пише соціально-побутові поеми ("Княжна”, "Марина”, "Москалева криниця”, "Якби тобі довелося...”, "Петрусь” та ін.), історичні поеми й вірші ("Чернець”, "Іржавець”, "Заступила чорна хмара”, "У неділеньку у святую” та ін.), вірші й поеми сатиричного змісту ("П. С.”, "Царі”), хоч у ці роки свідомо стримує свій темперамент політичного сатирика.

Та головний набуток його творчості 1847 — 1850 рр. — лірика. Лірика й особистого плану, і рольова, в якій чільне місце займають вірші в народнопісенному дусі. За ідейно-художніми якостями і значенням в літературному процесі лірика Шевченка цього періоду — етап не тільки в його творчому розвитку, а й в українській поезії взагалі. Реалістичним психологізмом, відтворенням "діалектики душі”, природністю поетичного вислову вона випереджала літературну добу й створювала грунт для дальшого піднесення української поезії наприкінці XIX ст. (І. Франко, Леся Українка).

Значення "невільницької” поезії Шевченка в історії української літератури обумовлене також тим, що в роки 1847 — 1850, коли після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства художнє слово на Східній Україні майже замовкло, він був чи не одноосібною активнодіючою силою українського літературного процесу. Слід проте врахувати, що Шевченкова поезія періоду заслання могла реально впливати на розвиток літератури вже після смерті автора, коли більшу частину тих творів було опубліковано в "Кобзарі” 1867р.

Коли Шевченко виїхав з Новопетровського укріплення, прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, він (як і комендант Новопетровського укріплення Усков, який дав дозвіл на виїзд) ще не знав, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі. У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми "Неофіти”, "Юродивий” (незакінчена), ліричний триптих "Доля”, "Муза”, "Слава” та доопрацьовував свої "невільницькі” поезії, які переписував у "Більшу книжку”.

У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них "Букварь южнорусский”), зустрічається з М. Чернишевським, В. і М. Курочкіними, М. Михайловим, І. Тургенєвим, Я. Полонським, М. Щербиною, А. Майковим, М. Лєсковим та ін., з діячами польського визвольного руху — 3. Сераковським, Е. Желіговським, Я. Станевичем, Й. Огризком та ін.

У ці ж роки спілкується з українськими літераторами Петербурга — Марком Вовчком, М. Костомаровим, П. Кулішем, Д. Каменецьким, В. Білозерським, Д. Мордовцевим та ін., бере участь у виданні альманаху "Хата” та підготовці до видання журналу "Основа”. Проте для Шевченка були неприйнятними буржуазно-ліберальні погляди Куліша і Костомарова (особливо на селянське питання). Справжня ідейна й особиста дружба встановилася між Шевченком і Марком Вовчком, якій він присвятив вірш "Марку Вовчку”.

Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта, багато в чому збагативши його художньо-технічні засоби (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не відразу: 1858р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859р. — 11 і велику поему "Марія”, а 1860р. — 32. Ще 1858р. почав клопотатися про дозвіл на друкування творів (після повернення з заслання окремі його поезії з'являються в російських журналах, переважно без підпису автора).

Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де другий том включив би твори, написані після арешту 1847р., однак домігся дозволу цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860р. під назвою "Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл "Давидові псалми” повністю опубліковано вперше). Того ж року вийшов "Кобзарь” Тараса Шевченка в переводе русских поэтов”.

А 1859р. у Лейпцігу видано (без участі поета) збірку "Новые стихотворения Пушкина и Шевченки”, де вперше надруковано шість нелегальних поезій Шевченка, зокрема "Кавказ” і "Заповіт”. Видання "Кобзаря” 1860р. було сприйнято передовою громадськістю як визначна літературно-суспільна подія загальноросійського значення (рецензії М. Добролюбова, М. Михайлова, Д. Мордовцева та ін.).

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — "Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Смерть Шевченка в розквіті творчих сил була величезною втратою не тільки для української літератури, а для всього вітчизняного письменства і визвольного руху. Та його поезія жила, діяла, поширювалася в списках і російських та закордонних виданнях (празьке видання "Кобзаря” 1876р. включало більшість позацензурних творів поета). З 60-х рр. XIX ст. з'являються перші закордонні праці про його життя і творчість та переклади творів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу.

Важко переоцінити також роль Шевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліття вперед дальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес. Шевченко, ім'я якого стоїть в одному ряду з іменами Пушкіна, Лєрмонтова, Байрона, Міцкевича, підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу.

Великий вплив мала творчість Шевченка на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.), що був виразно помітним уже в другій половині XIX ст. Шевченкова поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.

Підсумки VІІІ Всекримського конкурсу учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!»

Admin — Thu, 08 Mar 2012 09:46:15 GMT

Дорогі шанувальники й учасники VІІІ Всекримського конкурсу учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!»

Фінальна частина змагання, присвяченого 141 - річниці з Дня народження геніальної української поетеси Лесі Українки, що відбулася 4 березня 2012 року в актовій залі Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, продемонструвала рекордну кількість його учасників!

Лише в номінації «Декламування» та «Інсценізація» в дев’яти вікових категоріях випробовували свої сили одночасно – 327 конкурсантів. Та й шанувальників українського слова й Лесиної поезії – учителів, батьків й просто небайдужих до виховання дітей та молоді, зібралося ще більше.

Усього ж взяли участь у шести номінаціях конкурсу («декламація», «інсценізація», «твір», «науково-пошукова робота», «малюнок», «аудіовізуальний твір» (теле- і радіопередачі, телефільми, радіопостановки, відеопрезентації) біля тисячі школярів та студентів з майже всіх куточків нашого півострова.

Вочевидь такого багатства й розмаїття українських вишиванок на дівчатках від шести й до шістнадцяти, солом’яних капелюхів на хлопчиках, творчих робіт юних художників у фойє перед актовою залою, мабуть, ще не бачили в найпрестижнішому вузі Кримської столиці.

Дати можливість кримським школярам та студентам виявити свої творчі здібності, збагатити свій духовний та інтелектуальний потенціал, вдосконалюватися, беручи собі за приклад життя й творчість найталановитішої жінки-українки, уже який рік прагнуть багато шанованих людей нашого міста.

Цей чудовий захід і цього року провели Кримська філія інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України (начальник філії – Бикова Є.В.), Всекримське товариство зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ») (голова – Білий Л.К.), кафедра української філології Таврійського національного університету ім.. Вернадського (декан – Прадід Ю.Ф.), ЗОШ № 29 м. Сімферополя (директор – Чупрова Т.М.).

Конкурс вже традиційно підтримує Постійний Представник Президента в АРК, Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в АР Крим, Таврійський національний університету ім. В.І.Вернадського, Міністерство освіти, науки, молоді і спорту АРК, управління освіти Сімферопольської міської ради, Кримська філія науково-дослідного інституту українознавства МОНМС України, КРІППО, громадська організація «Фронт змін», редакція газети «Кримська світлиця», видавництво «Світ», Кримська філія міжнародної організації «Жіноча громада», Сімферопольська організації «Союзу українок», Всекримський інформаційно-культурний центр, інші державні та громадські організації.

Цього року наш конкурс відбувається завдяки нашим щирим друзям і шанувальникам творчості Лесі Українки:

Генеральним спонсорам:

- директору підприємства «Світ» - Василю Степановичу Стефанику;

- директору державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» Литвакову Андрію Володимировичу;

- голові кримської громадської організації «Фронт змін» - Бурбаку Олексію Юрійовичу;

- заступнику директора ООО «ЦКС» торгової марки «Тріолан» - Нікітіну Володимиру Миколайовичу.

Особливу подяку ми хочемо висловити:

Плакиді Віктору Тарасовичу - Постійному представнику Президента України в АР Крим;

Багрову Миколі Васильовичу – ректору Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського;

Іванцю Андрію Валерійовичу – Представнику Національної ради з питань радіомовлення та телебачення в АР Крим;

Смирнову Олегу Костянтиновичу – голові громадської організації «Інтеграція і розвиток»;
Границькому Вадиму Анатолійовичу - директору ООО Теле-радіо компанії "АВК";
Левицькій Неллі Євгенівні – заступнику декана факультету української філології ТНУ ім. В.І. Вернадського.

Ми вдячні також:

Король Поліні Миколаївні – голові кримської організації «Союз Українок»;

Овчаруку Василю Леонтійовичу – голові кримської організації КУН;

Щекуну Андрію Степановичу - директору громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», редактору кримської газети «Думка»;

Огурцовій Лідії Вікторівні – поетесі члену національної спілки письменників України, заслужений працівник культури АРК, редактор журналу «Дитячий світ»

Царьовій – Форост Раїсі Леонідівні – дитячій поетесі.

Родинам Миколи і Степана Стефанюків, нашим учителям, наставникам, шанованому й вимогливому журі, працівникам ТНУ і загальноосвітньої школи № 29, всім небайдужим, хто долучився до організації і проведення цього конкурсу.

Т. Захарова

Голова організаційного комітету Конкурсу,
Заслужений вчитель України

Поздоровляємо зі святом - Міжнародним жіночим днем 8 Березня!

Admin — Thu, 08 Mar 2012 02:23:06 GMT

Дорогі наші жінки!

Наші віддані й надійні друзі, блізькі й рідні люди!

Від імені Кримського республіканського відділення Всеукраїнського Товариства зв'язків з українцями за межами України ( Товариство "Україна-Світ") щиро й сердечно поздоровляємо вас із весняним та прекрасним святом - Міжнароднім жіночим днем 8 березня!

Величезного Вам жіночого щастя й вдачі, любові й добра, міцного здоров’я, здійснення всіх мрій та бажань! Хай у Ваших оселях завжди панують світ, злагода й добробут, а поруч з Вами завжди будуть лише гідні люди.

Бажаємо Вам, щоб кожен новий день Ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості, з впевненістю і щиросердечним спокоєм!

Ми вдячні вам за красу і ніжність, доброту і щиру чуйність, затишні вечори в крузі сім'ї, розумних і талановитих дітей.

Саме ви оточуєте близьких людей любов'ю і увагою, і, незважаючи на багаточисельні турботи, пов'язані з роботою і родиною, даруєте їм спокій і щастя.

Ви не забуваєте ділитися своїм теплом, підтримуючи добрим словом, надихаючи на подвиги, творчість, працю.

Заради вас, в ім'я вашого щастя і любові відбуваються і великі діяння, і повсякденні справи.

Нехай приязно світить Вам весняне сонце і зігрівають веселі усмішки оточуючих Вас людей!

Будьте улюблені і щасливі!

Єдності, згоди і благополуччя Вашим родинам!

____________

Кримське республіканське відділення Всеукраїнського Товариства зв'язків з українцями за межами України ( Товариство "Україна-Світ")